Святково прикрашена кімната. Звучить українська мелодія.

Вчитель. Напевне, нема в Україні дому, де б не було вишиваного рушника, чи серветки, чи сорочки. Ці дорогі серцю речі передаються дітям, онукам, правнукам із покоління в покоління і свято зберігаються. Сьогодні , дорогі діти у нас свято. Свято незвичайне. Це свято вишиванки.

Учень 1.

Зійшлася доля на білім полотні,

Що інкрустоване і болем і нитками,

З любов’ю і народними піснями…

Признайтеся, майстрині, ви мені,

Як-бо змогли усе це осягнуть

В них за страждання і кохання битва,

І чорні і червоні кольори,

І барви ті – не просто для прикраси,

І візерунки квітнуть не для скринь.

Учень 2.

У них відбилися  прикмети часу,

І глибочінь, і височінь, і просторінь.

Ось краплі крові, мов дзвінкі корали,

А ось крило пекучої сльози.

Вчитель.

Мабуть, ніколи ми не зможемо довідатись, хто і коли вперше  здогадався втілити в узорний мотив красу рідної природи, свої переживання та відчуття, бо тканина і нитки недовговічні і наука не може точно визначити час виникнення цього прекрасного мистецтва. Адже  зразки народної вишивки в музеях Європи відносять до п’ятого століття нашої ери, а пам’ятки української вишивки збереглися лише за кілька останніх століть.

Учень 1. За козацьких часів в Україні жіночі сорочки мали такий самий вигляд, як і сучасні жіночі сорочки Київщини та всього Лівобережжя. Так у Німеччині на виставці народного мистецтва у  1945 році серед виставлених експонатів були дві жіночі сорочки, котрим було понад 150 років. Обидві сорочки були вишиті чорними і червоними нитками. На одній був рослинний орнамент, котрий нагадував квітку соняшника, а на іншій – стилізовані квіти,  вишиті    „ зірочками ”.

Учень 2. Довгими осінніми та зимовими вечорами збирались дівчата на вечорниці і вишивали. Скільки дум передумалось за ті вечори, скільки разів мріяли про того, хто носитиме ту сорочку.

Готуючись заміж, кожна дівчина, як правило повинна була мати багато різних сорочок-вишиванок. Більш заможні готували собі 50, 80, а іноді і понад 100 сорочок з тонкого вибіленого полотна: для буденної роботи, свята, посагу, на весілля, на смерть, тобто для потреб усього життя.

Відео «Вишивала дівчина вишиванку»

Вчитель. Наші пращури вважали, що сорочка має чарівну силу, захищає від ворогів, тобто сорочка була оберегом. А тому з нею пов’язані повір’я,  про неї народ складав приповідки. Які саме, ми зараз послухаємо.

Учень 3.

 У народі існувало таке повір’я, що починати шити сорочку можна лише у чоловічий день, краще у четвер, бо, як почнеш у середу, вона негарна буде. Не можна вузол на вишиванці лишати, тоді сорочка довго носитиметься.

Презентація «Рушники і вишиті сорочки»

Учень 4.

А ще у народі кажуть:

- У наших хазяйок та по сто сорочок, а у мене одна та й та біла щодня.

- Рукава як писанка, а личко як маків цвіт.

- До Великодня сорочка хоч лихенька, аби біленька.

- Як неділя, то й сорочка біла.

Учень 5.

- Як мати рідненька, то й сорочка біленька.

- Перша Пречиста любить паляницю м’якеньку, а друга – сорочку біленьку.

- Немає нічого милішого від сорочки, у якій мати народила.

- Сорочка на тіло, а лінь – у двері.

- Щоб бути на виду чистому, повернись на захід сонця й утрись спиною сорочки.

Учень 6.

Цю сорочку мені вишивала

Материнська ласкава рука,

Щиро квіти на ній розсипала

Мов по лузі весна гомінка.

Від’їздив я. в останній хвилині

Мати шепче крізь сльози :„ Прощай!

Пам’ятай, ти родивсь на Вкраїні,

Де б не був ти, про це пам’ятай.

Не соромся хоч мови своєї,

Ти повинен гордитися цим.

А сорочки простої тієї

Не заміниш і шовком тонким,

Бо це мати тобі вишивала. ”

І, здається, тепло її рук

Все в дорозі мене зігріває

І я чую коліс перестук.

Де б не був я: на півночі  дальній,

І на землях цілинних орав,

А в сорочці оцій полотняній

Я тепло рідних рук відчував.

 Виконуюється  пісня „ Мамина сорочка ”Наталії Май.

Вчитель.

Ми вже згадували про те, що кожному регіону України притаманна своя вишивка. І, звичайно, найрізноманітніші вишивки були у Харківській області.

А зараз ми пограємо у гру „Марафон ерудитів”.

Запитання

1.Як називають кольорові нитки для вишивання? (Заполоч)

2.Як називають долішній край жіночої сорочки? („Поділок”)

3.Як називають горішні частини рукавів, що вишиваються? („Полики” або „вуставки”)

4.Стародавня загальнослов’янська назва вишиваної сорочки на Закарпатті, у поляків, сербів.(„Кошуля”)

5.Тонке, біле, прозоре полотно, яке ткалось у давнину зі спеціальних сортів льону, мало довгий, трудомісткий процес виготовлення ниток. (Серпанок)

6.Хто і коли організував в Києві, в Андріївському монастирі школу вишивальниць? (Сестра Володимира Мономаха Анна – Янка у Київській  Русі)

7.Як називають ажурний узор, зроблений на місці висмикнутих з тканин ниток? (Мережка)

8.Що таке лелітки? (Блискучі металеві кружечки, пофарбовані в різний колір, з маленькою дірочкою посередині. Ними вишивають на Буковині і в Прикарпатті)

Вчитель.

 Про вишиту сорочку можна говорити багато. Зараз у нас відроджується традиція одягати на свято вишивану сорочку, і не лише на свято. Що це – мода? Сподіваюсь, що це не мода , адже мода змінюється. А вишивана сорочка була, є і буде оберегом для кожного з вас, адже в ній – тепло рук рідної вам людини, в її орнаменті не просто хрестики, а символи, що оберігають вас, в ній – сила, тепло, життя.

І їй присвячується ця пісня.

Виконується пісня  „ Вишиванка " Дмитра  Яремчука.