Тема: Тарас Шевченко «Заповіт».

Мета: поглибити знання учнів про життєвий шлях Тараса Шевченка; визначити, яке місце у творчості Кобзаря посідає поезія «Заповіт»; проаналізувати твір в єдності змісту і форми, довівши, що його зміст є актуальним для всіх поколінь;

           розвивати увагу, спостереження, навички зв’язного мовлення та виразного читання, уміння аналізувати та досліджувати;

           виховувати повагу до творчості Т.Шевченка, почуття патріотизму.

Обладнання: портрет Т.Шевченка, ілюстрації до поезії, музичні записи «Заповіту», презентація «Шевченко. Заповіт», переклади «Заповіту», дидактичний матеріал.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу з елементами інтеграції.

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

ІІ. З’ясування емоційної готовності до уроку.

Я рада бачити вас на уроці. Бажаю, щоб він став пізнавальним, цікавим. Який настрій у вас сьогодні?

Учні називають, який у них настрій сьогодні.

У вас хороший настрій, бо ви здорові, сповнені сил, бажанням щось дізнатися. А коли ви почувате себе погано? Так, коли хворієте. Які думки відразу тоді виникають? Відповідно, якщо відчуваєш, що тобі дуже зле і ти можеш скоро померти, ти хочеш залишити після себе заповіт.

- Чи знаєте ви, що таке заповіт? Що спонукає людей до написання заповіту?

(Заповіт – а) офіційний документ, який містить розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті, «смертна воля»; б) настанова, наказ, дані послідовникам або нащадкам).

Ось так і Тарас Шевченко, творчість якого ми вивчаємо протягом останніх уроків, одного дня відчув, що вже завтра його може не стати, що вже завтра він не відчує теплоти сонечки, не побачить блакить неба, вже не напищ\ше більше про славетних козаків, що вже ніщо не зможе зробити для своєї України, своїх земляків, які тягли ярмо кріпацтва.

 І він написав твір,  в якому з останнім словом звернувся до свого народу. Не думав тоді поет ні про нагороди, ні про шану, ні про визнання, він востаннє висловлював свої думки, які, як завжди, були про людей, про рідний край, про Україну.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

• Чи доводилося вам чути «Заповіт» Шевченка?
•  На вашу думку, чому серед сотень творів «Кобзаря» саме ця поезія набула чи не найбільшої популярності?

А ось як про поезію «Заповіт» сказав один поет. Прослухайте і скажіть, чим для кожного із нас повинен бути цей твір? 

Ні, то не біографії сторінка,

Не просто згадка із минулих літ –

Моя бабуся, неписьменна жінка,

Мене казать учила «Заповіт».

«Кажи отак», -  і вже один за одним

Розширювались, крилися рядки.

Була бабуся із Таганчі родом,

З того села, що звалось Голяки.

То все Шевченкові краї.

Там «Заповіт» за Отче наш казали.

Були такі там славні маляри –

Вони портрет із пам’яті писали.

Свободу здобувать пішли сини,

І смерть не раз туманом крила зорі.

Земля, як мати, в німбі сивини,

При їхніх трупах лебеділа в горі.

А з божника пророче той дививсь,

Хто кликав поховати та вставати.

І це не називається колись,

Це має точні імена і дати.

Через віки і через сотні літ

Ця жінка, в тугу неземну повита,

Учитиме казати «Заповіт».

«Кажи отак!» Кажу... Ти чуєш, світе?

• А що ви можете сказати про хронологічні (часові) рамки життя цього твору?

     IV. Оголошення теми та мети.

Отож, як ви вже зрозуміли, темою нашого уроку буде ідейно-художній аналіз «Заповіту» Тараса Шевченка. А метою – довести, що це той твір, що єднає покоління. Прошу записати тему уроку.

V. Актуаліація опорних знань.

Перед безпосереднім аналізом поезії, я хочу, щоб ви пригадали, що ви вже знаєте про Тараса Шевченка. У кожного на парті є аркуш, де намальована табличка з двох колонок. В одну із них запишіть відомі вам факти з біографії та творчості Кобзаря, а  в іншу – що ви хочете дізнатися на цьому уроці.

Зачитати свої записи.

Колективне складання та запис на дошці основних завдань уроку.

VІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Історія написання твору «Заповіт». Розповідь учителя

 Свій знаменитий «Заповіт» Тарас Шевченко написав 25 грудня 1845 р. в м. Переяславі під час важкої хвороби.

 У грудні 1845 р. Шевченко гостював на Переяславщині у поміщика-декабриста С. Н. Самойлова. Тут він, застудившись, захворів. 24 грудня стан його різко погіршав — запалення легенів. Самойлови, побоюючись ще гіршого, відправляють поета в Переяслав до Козачковського. Тяжко було в дорозі, нелегше і по прибутті, хоч лікар-приятель зробив усе можливе. Прийшла невесела думка, що це, може, останні години його життя. Так не хотілося умирати, бо ж тільки почав по-справжньому жити. Але до всього треба бути готовому. Якщо, отже, смерть, бо треба сказати людям останнє слово. Нелюдськими зусиллями перемагаючи хворобу, якось підвівся і ослаблими руками запалив свічку. На папір лягли перші такі страшні для молодої людини слова:

 Як умру, то поховайте

 Мене...

 Отакі події наштовхнули Шевченка до написання «Заповіту». Але поштовх ще не є причиною. Якби тільки хвороба поета була причиною, то ми мали б суто особистий, так би мовити, приватний, а не громадянський заповіт. Насправді ж вірш був викликаний суспільно-політичними умовами життя країни в 30–40-х роках ХІХ століття, сповнений глибокого революційного змісту.

 Поет викриває соціальне зло, про яке спочатку наслухався, а потім побачив на власні очі в 1843–1845 рр. Відвідавши знедолену свою Вітчизну, проїхавши сотні сіл Полтавщини і Київщини, він чув відгомін спалахів селянських повстань по Україні. Побувавши і в панських палацах, і в мужицьких хатинках, він побачив, що пани влаштували собі рай, а селянам — пекло. Він побачив усе, вислухав усіх і зробив висновок:

 ...вставайте, кайдани порвіте.

 Уперше поезія була надрукована під назвою «Думка» в збірнику «Новые стихотворения Пушкина и Шевченка» (Лейпциг, 1859). В автографі вона не має заголовка. Загальновідома назва «Заповіт» з’явилася як редакційна у виданні «Кобзаря» 1867 року.

Сьогодні на уроці ми працюватимемо групами. Ви  вже визначилися, хто в якій групі працюватиме, і мали випереджаюче завдання: підготувати інформацію відповідно до назви своєї групи. Таким чином,  у нас є «Біографи», «Літературознавці», «Мистецтвознавці».

1.Давайте повернемося на мить у ті далекі часи, коли було створено цю величну поезію. Слово мають біографи.

Виступ підготовленої групи.

2. Отож, 25 грудня 1845 року Шевченко одним рухом руки написав новий твір, яким хотім звернутися до свого народу із закликом боротьби. У рукописі цієї поезії назви немає, вже пізніше у 1867 році як редакційна у виданні «Кобзаря» з’явилася загальновідома назва «Заповіт».

- Навашу думку, чому саме така назва?

 Зараз я зачитаю цей твір. А ви прослухайте і скажіть, чи правомірною є його назва?

(виразне читання вчителем твору)

Відповіді учнів

- Давайте визначимо тему та ідею «Заповіту». Пам’ятайте, що це ліричний твір.

- Як ви думаєте, який жанр твору? (громадянська лірика)

Бесіда за твором:

1. Чому Шевченко бажає бути похованим на Україні?
2. Хто були ворогами українського народу?
3. Яких страждань зазнав простий люд?
4. Яким шляхом, на думку Шевченка, можна здобути волю? Чому?
5. Про яку сім’ю мріє автор?

3.Про особливості композиції та художнього оформлення твору нам розкажуть літературознавці.

Виступ підготовленої другої групи.

Чи згодні ви з тим, що твір має особливості у читанні? Давайте намалюємо інтонаційну схему поезії!

Спочатку тихо, повільно, зі смутком. В міру наближення до кінця першої строфи голос дужчає, темп швидшає. Після слів «було видно» необхідно зробити паузу. Наступна строфа читається неголосно, але схвильовано, останній рядок – різко.

Останній строфі треба приділити найбільше уваги. Заключні чорити рядки читаються ще повільніше, тихше, але урочисто, піднесено.

(Виразне читання учнями).

Бесіда:

• Чи можна сказати, що у своїй поезії поет дає нам три заповіти? Які? (поховати, здобути волю, пам’ятати)
• Чи виконані ці заповіти?

Інформація про перепоховання. Друзі поета свято виконали заповіт Шевченка. З далекої північної столиці (м. Санкт-Петербургу) у травні 1845 року привезли тіло поета в Україну, де й  поховали під Каневом. Вибрали Чернечу гору, звіряючи величність місця із заповітними рядками,  а тендітні дівочі руки, за давнім народним звичаєм, покотили віз із важкою свинцевою труною в останню путь. Тут, на крутій горі, над самим Дніпром,  і поховали. Відтоді Чернечу гору називають Тарасовою.

4. Більше 175 років минуло з часу написання «Заповіту». Вперше опублікований у 1859 році в Лейпцигу в збірці «Нові вірші Пушкіна й Шевченка», цей вірш мав справді щасливу долю. Він став не тільки надбанням укр. літ-ри, а й світових літератур та музичного мистецтва. Про це нам детальніше розкажуть мистецтвознавці.

Виступ третьої групи.

Прослуховування пісні на музику Гордія Гладкого.

Зачитування перекладів «Заповіту»

Крім того,  і сьогодні музичні гурти виконують пісню на слова Тараса Шевченка. Так, музика осучаснена, але те живе слово Кобзаря про створення нової вільної сім’ї зберігається, хто б і як би її не виконував.

Прослуховування пісні суч.варіант (гурт «Мерва»)

4.Отже, чи згодні ви з тим, що «Заповіт» дійсно поєднав різні покоління?

Тоді продовжуючи роботу  в групах, пропоную вам написати листа Шевченкові, висловивши подяку за вірш, розказавши, як же українці виконують заповіт. Перша група – наші пращури з ХІХ ст., сучасники Шевченка. Друга група – наші сучасники, тобто ви! Третя група – майбутнє покоління.

Метод «Мікрофон»:

• Чи можна назвати «Заповіт» неофіційним гімном України?

VІІ. Підсумок уроку.

А на завершення я пропоную вам розгадати кросворд, ключовим словом в якому є назва проаналізованої нами сьогодні поезії.

1) Прізвище приятеля Шевченка, лікаря, який врятував його від хвороби у листопаді-грудні 1845 року. (Козачковський)

2) Автор музики до «Заповіту», яка стала найбільш популярною. (Гладкий)

3) Місто, в якому Тарас Григорович створив «Заповіт». (Переяслав)

4) Прізвище відомого композитора, яки йпершим поклав «Заповіт» на музику.(Лисенко)

5) Що просить окропити кров’ю поет у своїй поезії? (Волю)

6) Місто, в  якому похований Кобзар. (Канів)

7) Інша назва Чернечої гори. (Тарасова)

2. Додатковий матеріал.

 «Заповіт перекладено більше як на 50 мов народів світу. Тому і виникло таке народне прислів’я: «Шевченків «Заповіт» облетів увесь світ».

 «Заповіт» уже давно дістав міжнародне визнання. Коли у 1929 році хорова капела «Думка» виступала у Парижі, їй довелося на прохання французів виконати «Заповіт» кілька разів.

 Як літературний твір «Заповіт» вийшов за межі України завдяки перекладам, і перекладали його найчастіше з усіх творів Шевченка.

 Найперше він був перекладений на російську мову ще в 1862 р., далі на польську, сербохорватську, болгарську, чеську, словацьку, білоруську, німецьку, французьку, англійську. На інші мови світу «Заповіт» був перекладений уже в нашому столітті. Серед перекладачів «Заповіту» є немало всесвітньо відомих імен: Е. Войнич, Й. Бехер, І. Франко (на німецьку), А. Єнзен, О. Дюран.

 Більш ніж знаменно, що на слова і мотив «Заповіту» написано понад півсотні музикальних творів: кантати С. Людкевича і Б. Лятошинського, хори М. Лисенка, В. Заремби, Г. Гладкого, М. Вербицького, О. Кошиця, П. Демуцького, Г. Давидовського, І. Омельченка, С. Людкевича, Л. Левицького, В. Барвінського, К. Стеценка, Я. Степового, Л. Ревуцького, О. Александрова; симфонічну поему «Заповіт» написав Г. Глієр.

 Мелодія «Заповіту», що її знає кожен на Україні і багато хто за її межами, належить полтавському вчителеві Гордію Павловичу Гладкому. У чому ж секрет її популярності? Глибина змісту, щирість суму, велич і суворість гніву, надзвичайна емоційність, а головне — повна відповідність музики ідеї поезії.

 3. Закріплення вивченого матеріалу

 1. Виконання тестових завдань

 1. Т. Шевченко заповідає, щоб його поховали на Вкраїні:

 а) неподалік від вишневого садка; б) серед степу широкого;

 в) в мальовничому місті.

 2. Вкраїну поет називає:

 а) милою; б) коханою; в) рідною.

 3. Яка річка згадується в поезії?

 а) Дунай; б) Ока; в) Дніпро.

 4. «Заповіт» — це заклик-звернення Т. Шевченка до народу:

 а) постійно читати твори; б) повстати проти самодержавства;

 в) цінувати красу української природи.

 5. Доповніть рядок: «І вражою злою кров’ю... окропіте»:

 а) долю; б) волю; в) серце.

 6. За яких умов поет «полине до самого бога»? Якщо:

 а) проллється кров ворожа; б) буде на це згода народу;

 в) він відчує власну слабкість.

 7. «Заповіт» Т. Шевченка написав 25 грудня 1845 р.:

 а) на Аралі; б) в Переяславі; в) у Києві.

 8. Німецькою мовою «Заповіт» Т. Шевченка здійснив переклад:

 а) П. Грабовський; б) І. Франко; в) Леся Українка.

 9. Мелодія до «Заповіту» Т. Шевченка належить:

 а) М. Лисенку; б) Б. Лятошинському; в) Г. Гладкому.

 10. «Заповіт» Кобзаря перекладено більше як на... мов народів світу:

 а) п’ятдесят; б) шістдесят; в) сорок.

 11. Т. Шевченко під час подорожі по знедоленій Вкраїні чув відгомін спалахів селянських повстань, проїхавши сотні сіл:

 а) Полтавщини і Київщини; б) Сумщини і Чернігівщини;

 в) Харківщини і Львівщини.

 12. За жанровою спрямованістю «Заповіт» Т. Шевченка — це лірика:

 а) філософська; б) політична; в) громадянська.

 Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

 2. Робота на картках

 Картка № 1

 1. Доведіть, що «Заповіт» Т. Шевченка — це заклик до боротьби. Чому саме в боротьбі поет вбачав щасливе життя народу?

 2. Яку Т. Шевченко у майбутньому вбачав «сім’ю»? Чи здійснилася його мрія? Відповідь вмотивуйте.

 3. За своєю формою «Заповіт» Т. Шевченка —

 а) монолог; б) полілог; в) діалог.

 VІІ. Підсумок уроку

 «Заповіт» Тараса Шевченка — це програмний твір поета, неповторний поетичний заповіт у світовій поезії, з яким він звернувся до сучасних йому і всіх наступних поколінь народу. Тому він став у центрі його творчості, і «гідно увінчує той стан духовного зростання Шевченка, який дістав у літературі назву періоду «трьох літ»... є неначе епілогом до поезії 1843–1845 років». До 1845 року історія української і всеслов’янської поезії не знає такого недвозначного заклику до боротьби проти царизму. Він вів за собою народ до вершини матеріального і культурного життя. Слід, залишений «Заповітом» Шевченка у духовному житті нашого народу, не має аналогій.

VІІІ. Оцінювання.

XIX. Домашнє завдання. Вивчити поезію «Заповіт» напам’ять.