ТЕМА ДОСВІДУ: Розвиток національно-патріотичного виховання на уроках української мови та літератури.

АВТОР ДОСВІДУ: Цовма Наталія Вікторівна, вчитель української мови та літератури Дублянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, спеціаліст першої категорії, педагогічний стаж роботи – 18 років.

СУТЬ ДОСВІДУ: Виховання в учнів національної самосвідомості на уроках української мови та літератури.

АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСВІДУ: Розвиток національно-патріотичного виховання на уроках української мови та літератури повинен стати основою патріотичної вихованості учнів, їхнього громадянського змужніння, високої моральності та працелюбства, справжніх патріотичних почуттів.

ПРОВІДНА НАУКОВА ІДЕЯ: Патріотичне виховання – складова частина національного світогляду і поведінки людини, її ставлення до рідної країни. Відданість Україні - невід’ємна ознака національно свідомого громадянина.

НОВИЗНА ДОСВІДУ: Новизна дослідження полягає в сучасному підході до патріотичного виховання у процесі вивчення української мови та літератури, яке здійснюється на основі пізнання джерел української духовності, сформованості національної самосвідомості, власної національної гідності, визначенні критеріїв патріотичної вихованості школярів.

В наш час національно - патріотичне виховання повинне займати провідне місце в навчально – виховному процесі. Уроки української мови та літератури – прекрасне підґрунтя для цієї роботи.

У процесі своєї роботи шукаю шляхи і засоби глибокого засвоєння програмового матеріалу та формування в учнів високої національної свідомості, акцентую увагу на краєзнавчому матеріалі як складової національного виховання школярів. Відомо, що патріотизм починається з любові до батьківської хати, до колискової, яку співала мама, до сім'ї, родини, до рідної мови і народної пісні. Саме це формує поняття «малої батьківщини». І тільки уже пізніше приходить усвідомлення себе сином чи донькою великої Батьківщини – України, гордості за її славне минуле і розуміння того, що треба навчатися, працювати для її майбутнього. Розуміючи це, у процесі викладання української мови та літератури учитель має використовувати всі можливості для розвитку національно-патріотичного виховання учнів.

На сьогоднішній день я вважаю, що найголовніше завдання вчителя – це формування в школярів національної гідності і гордості за свою землю, народ, батьківщину, усвідомлення себе представниками державної нації, носіями незалежності і державності.

Патріотичне виховання – складова частина національного світогляду і поведінки людини, її ставлення до рідної країни. Відданість Україні - невід’ємна ознака національно свідомого громадянина.

Патріотизм є одним з найсуттєвіших показників моральності людини. Патріотизм – (грец. patris– батьківщина) – любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.

Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності – віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.

Вважаю, що патріотичні відчуття учнів засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім’ї, батьківського дому, рідного села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов’язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів школярів має приклад дорослих.

На мою думку, основними напрямами патріотичного виховання на уроках української мови, літератури є:

- формування думки про суспільну значимість родини, про сім’ю, рід і родовід;

- ознайомлення з явищами суспільного життя;

- формування знань про історію держави, державні символи;

- ознайомлення з традиціями і культурою свого народу.

Уроки української мови та літератури мають не лише освітнє, а й виховне значення. Вплив засобів мистецтва слова на юну душу величезний. Духовна спадщина нашого народу зберігає характерні риси українського виховного ідеалу, якому має підпорядковуватися формування національної самосвідомості підростаючого покоління.

На кожному уроці ставлю перед собою мету: сформувати гармонійно розвинену, освічену, соціально активну й національно свідому молоду людину, яка має почуття громадянської відповідальності, високі духовні якості, є носієм кращих надбань національної та світової культур, здатна до самовдосконалення.

У викладанні літератури за останні роки зроблено чимало. Вона відкрилася перед учнем новими гранями як могутнє джерело української духовності, нерозривно пов'язана з національними і культурними традиціями.

Готуючись до уроків мови та літератури, намагаюсь підібрати такий матеріал, який був би не тільки пізнавальним, але й реалізував виховний потенціал.

Особливу увагу звертаю на підбір епіграфа до кожного уроку, бо саме від нього іду до реалізації поставленої мети, відновити споконвічну шляхетність українського народу, його національну гідність і самостійність, високу моральність і працелюбність.

Найчастіше на уроках використовую такі епіграфи:

• Можеш вибирати друзів і дружину, вибрати не можна тільки Батьківщину. (В. Симоненко)

• Людина без Вітчизни, як соловей без пісні.

• Патріотизм — це не любов до ідеї, а любов до вітчизни.

• Забудеш рідний край — твоє всохне коріння. (П. Тичина)

• Добре тому, хто в своєму домі.

• Кожна травичка на своєму корені росте.

• Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах.

• Жить — Вітчизні служить.

• Батьківщина - мати, умій за неї - постояти.

• Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя. (Сенека)

У процесі виховання розвиваю в учнів почуття громадянської відповідальності за свої вчинки і позиції, за долю рідного краю, народу, захист і розвиток, його духовної культури, зміцнення миру і дружби між людьми.

Під час навчання на уроках формую у школярів розуміння важливої ролі української мови у відродженні України, розуміння того, що лише завдяки їй можна глибше пізнати традиції, звичаї, психологію, національний дух українців, розвиваю мовну культуру учнів, вміння і навички спілкуватися, логічно висловлювати думки українською мовою, говорити правильно, вишукано і виразно.

Часто на уроках використовую українську символіку, державні символи України: Державний гімн, Державний прапор, Державний герб.

У своїй роботі надаю перевагу використанню створених власних уроків, зокрема мультимедійних супроводів, адже мультимедіа – це сучасна комп’ютерна інформаційна технологія, що дозволяє об’єднувати в одній комп’ютерній програмно-технічній системі текст, звук, відеозображення, графічне зображення та анімацію (мультиплікацію). Кожен із застосовуваних інформаційних компонентів має власні виражальні засоби та дидактичні можливості, що спрямовані на забезпечення оптимізації процесу навчання.

У своїй практичній діяльності найчастіше використовую презентації, створені за допомогою програми Power Point, зокрема такі їх види:

- презентації для лекційного викладу матеріалу;

- презентації для повторювально-узагальнювальних уроків;

- презентації для уроків тематичного оцінювання знань;

- презентації про життєвий та творчий шлях письменників.

У минулому навчальному році підготувала виховну годину на тему: «Народні символи в українському фольклорі» з використанням мультимедійної презентації, провела свято до Міжнародного Дня рідної мови (21 лютого), підготувала презентацію до 200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка.

Також знайомлю учнів із народною творчістю про взаємини між людьми, родинні стосунки, дружбу та товаришування: приказками, прислів’ями, промовками, казками, народними оповіданнями, розширюю знання про народний одяг, його символічні елементи, з’ясовую наявність у сім’ях переданого у спадок старовинного одягу.

З цією метою пропоную дітям відібрати з декількох зразків предмети природно-прикладного мистецтва і пояснити свій вибір, пригадати, які мистецькі вироби є у них вдома, як вони виглядають, які їх колір, орнамент, характерні деталі (твір-опис «Українська хустка», «Старовинний глечик»).

На уроках позакласного читання ознайомлюю дітей з легендами про рідний край, його героїв, з творчістю відомих поетів-земляків Краснокутщини, героїчними піснями і думами, продовжую знайомити їх з традиційними святами українського народу: національними, обрядовими, релігійними, залучаю дітей до активної участі в них, а також знайомлю із святами інших народів. Під час проведеної роботи учні вчаться систематизувати матеріал про фольклорні символи українського народу та інших народів, що населяють Україну: одяг, рушник, вінок, головний убір, рослини - барвінок, верба, дуб, калина і т.д..

На мою думку, успіх національного виховання значною мірою залежить від національної та міжнаціональної культури батьків і педагогів. Спрямованість патріотичного виховання на загальний особистісний розвиток школяра, його неперервність у педагогічному процесі, багатоманітність напрямів і методів вимагає високопрофесійної та моральної культури вчителя, гуманістичної спрямованості його педагогічної діяльності, вміння розуміти учня і діяти спільно з ним. Результатом такої роботи може стати вищий рівень виховання національної самосвідомості, здатність учнів до морального самовдосконалення.

Вважаю, що саме на уроках української мови і літератури потрібно виховувати любов і повагу до ближнього, шану і повагу до своєї країни, а також щирість, привітність, співпереживання, розвивати і виховувати національно-патріотичну самосвідомість учнів. Найбільше практично застосовую ці вміння на уроках розвитку зв’язного мовлення - підготувала урок «Контрольний письмовий твір-роздум на суспільну тему у публіцистичному стилі» (Твір на тему «Я справжній патріот свого народу»).

Отже, виховання національної самосвідомості на уроках української мови і літератури сприяє збагаченню духовного світогляду школярів, формує усвідомлення особистістю себе як часточки українського народу з власною національною гідністю. В наш час виховання справжнього патріота своєї країни набуває особливо важливого значення. Виховуючи в учнях любов до своєї Батьківщини, рідної України ми формуємо гідне майбутнє нашого народу.